- RU
- UKR
Сколько вражьих пуль над нами свищет,
Сколько нашей крови земля впитала,
Кажется не кончится это лихо,
Кажется, и сил уже не осталось…
Припев:
Где-то наступают без птиц рассветы,
Где-то задыхаются от погони,
Где-то песня грустная не допета,
Где-то седоков потеряли кони…
Ненависть сжимает сердце хваткой,
Кровь в висках стучит и в хилах стынет
Глядя на поруганные хаты,
Видя украинские хатыни.
Припев.
Скоро первый снег на землю ляжет,
Листья на ветру кружатся роем,
Отчего ж на сердце такай тяжесть,
Почему душа в беспокойстве ноет?
Припев.
ДОВІЧНИЙ СПАДОК
Скільки крил ворожих в ночі ширяє,
Скільки сліз і крови на землю злилось,
Що, здається, лиху кінця немає,
Що, здається, сили вже не лишилось.
Без співочих зграй не зійде світанок,
Кінь без верхового не знайде цілі, —
Та нехай нам будуть в довічний спадок
Золота пшениця і небо синє.
Голова горить від святої люті.
Серце від ненависті кам’яніє:
Що ж вони із нами зробили, люди?
Що ж нам у відплату зробити з ними?
Без співочих зграй не зійде світанок,
Кінь без верхового не знайде цілі, —
Та нехай нам будуть в довічний спадок
Золота пшениця і небо синє.
Зранені дерева скидають листя.
Зранені домівки накриє снігом.
В праведнім бою, у скорботі чистій
Господи, не дай засліпитись гнівом!
Без співочих зграй не зійде світанок,
Кінь без верхового не знайде цілі, —
Тож нехай нам будуть в довічний спадок
Золота пшениця і небо синє!
(вільний переклад Миколи Чернявського)
