- RU
- UKR
Пыль столетий нипочём,
Груз веков как будто не был.
Куполами и мечом
Ты пронзаешь толщу неба.
Ключик золотой никто
Из волшебного болота
Не дарил мне, но за то
Золотые есть ворота.
Не поверили б вовек,
Если вдруг взглянуть смогли бы,
Братья Кий, Хорив и Щек
Со своей сестрою Лыбидь.
В грёзах или наяву,
Сон то или настоящее –
Будто с братьями плыву
И сестрой – вперед смотрящею.
Знал ты радость и беду,
Слышал гомон всех наречий.
По погибшим раз в году
На каштанах ставишь свечи.
Я твой пленник навсегда,
Вместе будем много лет расти.
Ты мой жребий и судьба,
Ты моя черта оседлости.
M-м-м…
Ты мой жребий и судьба,
Ты моя черта оседлости.
ПІСНЯ ПРО КИЇВ
Не зломить тебе нічим –
Ні віками, ні багнетом.
Куполами і мечем
Мовби прорізаєш небо.
Ключик золотий ніхто
Із чарівного болота
Не дарив мені, — проте
Золоті стоять ворота.
Не збагнули б, став який,
Якби глянути змогли би
Браття Щек, Хорив і Кий
Разом із сестрою Либідь.
Уві сні чи наяву —
Сьогодення десь поділося:
Мов з братами я пливу,
А сестра в майбутнє дивиться.
Радості й біді знав лік,
Мови ти зливав, мов річки.
На каштанах, раз на рік,
За загиблих ставиш свічки.
Назавжди з тобою я,
Разом ще багато літ рости:
Доля віща ти моя,
Ти моя межа осідлості.
(переклад Людмили Писаренко, Миколи Чернявського)
