- RU
- UKR
Покрыты лица злобою и капельками пота,
Сижу, верчу башкою, как шофёр на поворотах,
Но уследить не в силах я – соперники в ударе,
И мечется, и мается, и стонет белый шарик.
Пинг-понг, пинг-понг,
Пинг-понг, пинг-понг.
И вовсе мне неведомо, какой спортивный гений
Придумал эту самую игру в настольный теннис,
Чтоб так его ракеткою, шершавою и твёрдой,
С размаху и с оттяжкою в пластмассовую морду.
Пинг-понг, пинг-понг,
Пинг-понг, пинг-понг.
Хоть, как колено, лысый он, но всё-таки поверьте,
Что даже слабенький удар как будто против шерсти.
И пусть гудит в нём пустота, но знает он, что лучше
Пластмассовая морда, чем пластмассовые души.
Пинг-понг, пинг-понг,
Пинг-понг, пинг-понг.
Ну вот опять настиг удар, пронзительный и меткий,
Ему б к трибунам улететь, запутаться бы в сетке,
Но негде спрятаться ему, и вправду мир так тесен,
И с левой бьют, и с правой бьют, хоть лопни ты, хоть тресни.
Пинг-понг, пинг-понг,
Пинг-понг, пинг-понг.
А он всё ищет в высоте спасенья и удачи,
Но тем его сильнее бьют, чем он сильнее скачет.
За что же так? Ведь у людей он слышал поговорку,
Что выскочек совсем не бьют, а гладят по головке.
Пинг-понг, пинг-понг,
Пинг-понг, пинг-понг.
Что наша жизнь? Она – игра, сказал один великий,
В ней кто-то будет крепко бить, а кто-то будет битым.
И кем мы получилися – уже решайте сами:
Ракеткой или шариком. А может игроками?
Пинг-понг, пинг-понг,
Пинг-понг, пинг-понг.
Партия.
ПІНГ-ПОНГ
Обличчя вкриті злобою та крапельками поту.
Я зиркаю очима, як шофер на поворотах,
Та встежити не в змозі, бо суперництво добряче, —
Як носиться, і мучиться, і мчиться білий м’ячик.
Пінг-понг, пінг-понг,
Пінг-понг, пінг-понг.
Напевно, добре знав життя якийсь спортивний геній,
Що вигадав для людства гру оцю в настільний теніс,
Де завжди є кому, і від душі, без переляку,
Ракеткою поцілити в пластмасову мордяку.
Пінг-понг, пінг-понг,
Пінг-понг, пінг-понг.
Хоч він всередині пустий, та все ж таки, повірте,
В нім є чому образитись, і є чому боліти.
З трибун лунають оплески, — та хто сказав, що кращі
Гравці уславлені, лихі, ніж відчайдушний м’ячик?
Пінг-понг, пінг-понг,
Пінг-понг, пінг-понг.
Ось знову вдарили його – безжально, влучно, швидко.
Йому б злетіти в височінь, заплутатись у сітку!
Та де сховаєшся від них, — тікати з гри запізно:
І зліва б’ють, і справа б’ють, хоч лусни ти, хоч трісни.
Пінг-понг, пінг-понг,
Пінг-понг, пінг-понг.
Дарма шука між двох сторін спасіння та удачі,
І чим його сильніше б’ють, тим він сильніше скаче.
За що ж його? Навіщо ж так? Хіба неправду кажуть,
Що вискочок ніяк не б’ють, а губи салом мажуть?…
Пінг-понг, пінг-понг,
Пінг-понг, пінг-понг.
«Що є життя? То тільки гра!» — і нічого робити:
Чиясь планида – інших бить, чиясь – ходити битим.
І ким кому судилося – гадайте до нестями:
Ракеткою? Чи м’ячиком? Хіба що не гравцями!
Пінг-понг, пінг-понг,
Пінг-понг, пінг-понг…
Луснув.
(переклад Миколи Чернявського)
